Робота з батьками

Виховна функція сім'ї дуже важлива. Підліток, який приходить в колектив, так чи інакше, транслює цінності, закладені батьками.
Загальні завдання роботи педагогічного колективу училища
та батьківської спільноти:
  • Активне залучення батьків в усі сфери діяльності училища  на основі нормативних документів.
  • Організація батьківського всеобучу на паритетних засадах: педагоги - батьки, батьки - батьки.
  • Формування здорового способу життя в родинах.
  • Створення умов для профілактики асоціальної поведінки дітей та підлітків.
  •  Педагогічний супровід сім'ї (вивчення, консультування, надання допомоги в питаннях виховання, навчання, проходження практики  та ін.)
Виховна функція сім'ї має три аспекти:
  • Формування мотиваційно-ціннісної сфери (ставлення до людей, до справи, до себе).
  • Формування IQ сфери (здібностей, придбання знань тощо).
  • Формування емоційно-вольової сфери.
Сьогодні спостерігається криза сім'ї, дитячо-батьківських відносин. Це пов'язано зі змінами в політичному та економічному житті країни. Батьки змушені концентрувати увагу на матеріальному благополуччі, а значить, менше часу витрачає на спілкування в родині. В результаті із взаємодії виключається емоційний компонент, пов'язаний з розумінням близької людини.   Збільшилося число розлучень. Тому училище  зобов'язано сприяти розвитку сім'ї.  Робота, спрямована на розвиток особистості учня, стає дієвою і ефективною тільки в тому випадку, якщо в процес навчання і виховання залучені батьки учнів.
Роботу з батьками умовно можна розділити на дві частини:
з усіма батьками навчальної групи  в рамках батьківських зборів щодо підвищення педагогічної і психологічної культури;
з частиною батьків у формі корекційно-розвиваючих занять з формування навичок і вмінь, пов'язаних, в першу чергу, з конструктивною взаємодією в системі «батько-дитина».
Зміст роботи училища з батьками полягає в наступному:
  • підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семінари, індивідуальні консультації, практикуми);
  • залучення батьків до навчально -виховного процесу (батьківські збори, спільні творчі справи, допомога у зміцненні матеріально-технічної бази);
  • участь батьків в управлінні  училищем (батьківський комітет, штаб з профілактики правопорушень).
  • Форми і методи роботи з батьками   спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії училища та сім'ї, на посилення її виховного потенціалу. 
Поради психолога батькам
1. Спробуйте не тільки слухати дитину, але й спостерігати за її реакціями. Часом її поза, жести і міміка краще говорять про її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Ставте собі питання: “чому вона так неадекватно реагує?”, “Що я можу зробити, щоб згладити протистояння?”. Повірте, вона не хоче боротися, вона хоче розібратися і запрошує Вас піти за нею.
2. Не плануйте конкретного результату “виховного впливу”, і не зациклюйтеся на ньому. Він все одно буде іншим. Ви задумали одне, а вийшло зовсім інше – радійте. Ваша дитина позбавила Вас ще від одного стереотипу. Таким чином, вона сприяє Вашому особистісному зростанню, провокуючи спонтанність реакції.
3. Пам’ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому  бажанню самостверджуватись. Якщо Ви ще цього не навчилися, час прийшов. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим більш наполегливі й спритні Ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи взаємодії з дитиною, тим швидше Ви почнете говорити з нею однією мовою. Головне, зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися Вашій винахідливості.
4. Зберігайте почуття гумору і намагайтеся передати дитині хоча б невелику частину свого оптимізму. Справа в тому, що всі зміни, що відбуваються з ним як фізичні, так і духовні, Ваш підліток сприймає дуже трагічно. Якщо Ви самі теж починаєте застрявати на аналізі та розборі дитячих проблем та перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію, відстороніться від неї і спробуйте подивитися на неї з неабиякою часткою гумору. “Велике бачиться на відстані”, бажано з більш легких і оптимістичних позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе трошки розрядити обстановку.
5. Намагайтеся “фільтрувати” інформацію, що надходить до Вас із ЗМІ та літератури з проблем підліткового віку. По-перше, вона сама далека від ідеалу в плані глибини аналізу. По-друге, хорошим тоном публікацій останніх років стали “страшилки”. Повірте, що далеко не все, що Ви прочитали, відноситься саме до Вашої дитини. Спробуйте, ніби, приміряти прочитане на неї, і Ви побачите, що “костюмчик” не завжди доводиться якраз. Далеко не всі “страшилки”, які трапляються з підлітками, обов’язково має статися з Вашою дитиною.
6. Згадайте про ті сімейні цінності і традиції, які існують у Вашій родині. Проаналізуйте, що з цього багажу стало загальним для Вас і Вашої дитини. Це буде порівняння двох точок зору на одвічне ціннісне питання: “Що таке добре, і що таке погано?”. Моральні та етичні цінності не можна механічно передати, а вже, тим більше, нав’язати, вони формуються і стають своїми або залишаються чужими в період усього дитинства. І якщо, якісь, дуже значимі для вас ціннісні орієнтири, виявилися для дитини у списку чужих, не хапайтеся за голову і не “пиляйте”. Подумайте, не як розповісти і продекларувати, а як показати і переконати в перевагах тієї чи іншої якості чи властивості. Проаналізуйте, що б могли Ви запозичити у дитини, чого могли б повчитися.
7. Одне з головних прагнень підлітка – прагнення до самостійності. Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе і посильну за життя сім’ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до відповідальності тільки там, де вона йому вигідна. Ваше ж завдання навчитися ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших “маловигідних”, на перший погляд, областях. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що все, що відбувається в його житті і в житті сім’ї, відбувається тепер не тільки завдяки Вам або з Вашої вини, як це було в ранньому дитинстві, а й завдяки  всупереч його діям.
8. Допомагайте дитині зробити конкретні кроки для її цілей. Це – дуже важливо для самовизначення. Оскільки у підлітковому віці мета глобальна, а можливості ще трішки відстають, то її “ідеал” так і може залишитися в області мрій про нездійсненне. Допоможіть дитині повірити в свої сили, і, якщо це необхідно, розробіть разом стратегію досягнення результату.
9. Підлітковий період – це настільки інтенсивний етап змін у житті дитини, що він поглинає її цілком. Дайте можливість підлітку відчути безперервність життя і безперервність змін і саморозвитку, а даний етап лише як ще одну, можливо, найскладнішу і реальну, сходинку до дорослого життя. Покажіть взаємозв’язок і взаємовплив дитячого життєвого досвіду (минулого), бурхливих змін (справжнього), і самовизначення (майбутнього), адже життєвий сценарій – це результат, який об’єднує в собі всі компоненти.
10. Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них спокійно . Банальне: “не помиляється тільки той, хто нічого не робить” допомагає це усвідомити. Бажано показувати досвід “падінь і злетів” на прикладах з власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійному промовлянні і нескінченному “розборі його польотів”.
11. Зверніть увагу підлітка на те, що будь-якій людині властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і мотивів поведінки. Поняття добро - зло, невдаха - переможець, свобода - залежність, воля - безвольність, правда - брехня і т.д. Часом бувають настільки відносні, неоднозначні й непостійні, що кожна нова ситуація і в житті дорослої людини вимагає їх перевірки, аналізу, а іноді і повного перегляду. Тоді з ними вже легше впоратися, оскільки з ряду унікальних і особистісних проблем вони переходять у ранг універсальних. Позиція “всі через це проходять” набагато менше вразлива і більш захищена, ніж позиція “я такий непослідовний”.